EnergyPost
2014-12-17
В Україні точаться дискусії навколо можливого оснащення вугільних електростанцій засобами уловлювання та зберігання вуглекислого газу з метою забезпечення їхньої відповідності політиці ЄС у сфері зміни клімату. Але, за словами Олега Савицького, експерта з проблем зміни клімату та енергетики Національного екологічного центру України, це погана ідея. Україна має надлишкові потужності застарілих вугільних електростанцій, які слід закрити, а не продовжувати експлуатувати. Це також допоможе країні позбутися масштабної корупції у вугільній галузі.
В той час як за два останні десятиліття енергетичні системи країн-членів ЄС перетворилися на високоефективні системи із зростаючою часткою використання відновлюваних джерел енергії, сектор електричної енергії України застряг в Радянському періоді із великим парком застарілих вугільних електростанцій, які мають лише примітивні засоби обмеження забруднення атмосфери, а також десятком атомних реакторів, термін експлуатації яких добігає кінця. Наразі в країні активно обговорюється подальша доля енергетичного сектору. В якості одного з заходів із скорочення викидів СО2 пропонується обладнати вугільні електростанції засобами уловлювання і зберігання вуглекислого газу. Норвезька НУО "Bellona", яка підтримує таке рішення, в даний час "консультує" Міністерство енергетики і вугільної промисловості з цього питання.
Але чи буде ця технологія справді ефективною в українському випадку? Чи відповідає вона сучасним реаліям цієї країни?
За останні 25 років у структурі енергетичного сектору України не відбулося жодних змін. Не вживалося практично жодних заходів з модернізації енергетичного сектору, оскільки економіка країни переживала глибоку кризу і з політичної точки зору питання стратегічного розвитку альтернативних джерел енергії було не на часі. У 2013 році (лише раз за рік до нинішнього конфлікту) на українські вугільні електростанції припадало понад 45% від загального обсягу виробництва електроенергії. Інші основні енергоносії (газ і ядерне паливо) Україна отримує переважно від свого войовничого сусіда. Сьогодні в результаті стрімкого і значного падіння вітчизняної гірничодобувної галузі внаслідок збройного конфлікту на Донбасі країні доводиться імпортувати з Росії навіть вугілля. Це створює критичну загрозу для національної безпеки України і слугує впливовим інструментом політичного та економічного тиску на країну з боку Росії.
В результаті конфлікту з Росією і в умовах економічної кризи Україна наражається на кризу енергетичну. Сьогодні ціла низка теплових електростанцій стикаються з серйозними проблемами, пов'язаними з поставками антрациту, оскільки Україна втратила значну частину вугільної промисловості (переважно антрацитові шахти) через збройний конфлікт на Донбасі. Після раптового краху цілої частини гірничодобувної галузі комунальні підприємства були змушені імпортувати вугілля з Росії та Південно-Африканської Республіки. Втім, події останнього місяця свідчать про ненадійність обох постачальників. Поставки вугілля з ПАР були скасовані Україною через проблеми з корупцією,а невдовзі після цього Росія призупинила поставки без надання жодних пояснень. Таким чином, сьогодні вугілля вже не є надійним джерелом енергії для України.
Насправді, Україна має великий надлишок застарілих вугільних електростанцій. У 2012 році з загальної встановленої потужності ТЕС у 27 ГВт (21,6 ГВт припадало на вугільні електростанції і ще 5,4 ГВт виробляли газові електростанції, які сьогодні не працюють через дефіцит газу) лише до 6 ГВт працювали в режимі базисного навантаження і близько 5 ГВт використовувалися для покриття пікових навантажень. Як продемонстровано на малюнку 1, для стабільної роботи Об'єднаної енергетичної системи України в 2012 році було достатньо 11 ГВт вугільної енергії. Відповідно, залишається надлишок встановлених потужностей у 16 ГВт.
На думку галузевих експертів інституту вугільних енерготехнологій, 50 турбін, які сьогодні забезпечують більшу частину електроенергії, яка виробляється в секторі теплової енергетики, вже відпрацювали понад 280 000 робочих годин, у той час як інші понад 300 000 годин. Експерти стверджують, що в жодній іншій країні світу обладнання ТЕС не було настільки зношеним (Див. це дослідження, опубліковане Інститутом вугільних енерготехнологій "Перспективи впровадження чистих вугільних технологій в енергетику України").
Робочі години | Кількість енергоблоків | Частка від загальної потужності (27 ГВт) % | Необхідні заходи | Залишковийтермін експлуатації, років |
> 320 000 | 2 | 0,72 | Виведення з Експлуатації | Завершився |
300-320 000 | 11 | 7,28 | Виведення з Експлуатації | 1-5 |
250-320 000 | 43 | 37,36 | Капітальний ремонт | 5-10 |
200-250 000 | 26 | 24,16 | Капітальний ремонт | 10-15 |
200-250 000 | 8 | 8,59 | Модернізація | |
< 150 000 | 9 | 21,90 | | |
Таблиця 1: Години роботи українських ТЕС згідно з даними Інституту вугільних енерготехнологій Національної академії наук України, http://www.cetiproject.com
Рівні викидів шкідливих речовин на українських вугільних електростанціях перевищують норми ЄС в 40 разів. Більшість з них мають рівні викидів зважених часток ( зольний пил), що в 20-34 рази перевищують норми ЄС. На вугільні електростанції припадає 80% і 25% від загального обсягу викидів діоксиду сірки і оксидів азоту в Україні відповідно, в той час як очищення димових газів від оксидів сірки та азоту на українських вугільних електростанціях практично не проводиться.
Після набрання чинності окремими положеннями Угоди про Асоціацію з ЄС 1 листопада 2014 року Україна зобов'язана дотримуватися положень Директиви 2010/75/ЕС про промислові викиди, якою вводяться прямі екологічні обмеження і вимоги до теплових електростанцій. Для того, щоб забезпечити відповідність всіх існуючих теплових електростанцій (включаючи надлишкові/резервні), в українські вугільні ТЕС необхідно інвестувати близько 200 млрд грн (11 млрд євро) до 2020 року.
Це малоймовірно. Протягом найближчих 10-15 років в енергетичному секторі України буде необхідно вивести з експлуатації вугільні електростанції потужністю 12 ГВт на виконання вимог Директиви ЄС про промислові викиди (2010/75/EC) і Директиви ЄС про великі спалювальні установки (2001/80/EC), яких тепер Україна зобов'язана дотримуватися відповідно до Договору про заснування Енергетичного співтовариства і які вимагають закриття застарілих та екологічно "брудних" електростанцій. Оператори цих електростанцій навряд чи планують інвестувати в обладнання з видалення сірки і азоту (єдине рішення, за якого експлуатація цих електростанцій може бути продовжена. З економічної точки зору просто недоцільно вкладати кошти в таке обладнання для більшості застарілих вугільних електростанцій України. Таким чином, за декілька років вони мають бути закриті.
Враховуючи надлишок встановлених потужностей ТЕС, реструктуризація вугільної промисловості та теплової енергетики не обов'язково завдасть Україні шкоди, як це може здатися на перший погляд. Насправді, це може зняти важкий тягар з національної економіки і водночас допомогти Україні позбутися масштабної корупції у вугільній галузі.
Такими є реалії нашої вугільної галузі. Незважаючи на це, Україна сьогодні розглядає можливість встановлення на своїх вугільних електростанціях засобів з уловлювання і зберігання вуглекислого газу. Таке рішення є недоцільним в українському контексті. Більша частина наших вугільних електростанцій є застарілими і непотрібними, тому обладнання їх засобами уловлювання і зберігання вуглекислого газу стану речей не змінить. В цьому зацікавлена лише компанії, які хочуть витрясти останні копійки з цих вугільних електростанцій. Фокус на технології уловлювання і зберігання вуглекислого газу відволікає нашу увагу від справді важливих енергетичних питань, таких якмонополізація енергетичного сектору, незаконна гірничодобувна діяльність, а також масштабна корупція в каналах постачання вугілля.
Зважаючи на економічну скруту, що охопила Україну, є тільки один економічно доцільний спосіб виконати вимоги ЄС, який полягає в припиненні експорту до Європи електроенергії, яка виробляється за допомогою органічного палива, і скороченні обсягів виробництва вугільної електроенергії загалом, починаючи з виведення з експлуатації найбільш екологічно "брудних" і застарілих електростанцій. Сьогодні українська держава продовжує субсидувати вугільну промисловість, чим, власне, і користується Європа, імпортуючи вугільну електроенергію з України за цінами на 25-50 відсотків нижчими, ніж європейські. Між тим, всі фінансові, екологічні витрати і витрати на охорону здоров'я несуть громадяни України, в тому числі потенційні витрати на реалізацію заходів з модернізації, необхідних для приведення наших електростанцій у відповідність до планових показників ЄС. Відповідно, немає жодного сенсу встановлювати засоби уловлювання і зберігання вуглекислого газу, адже це тільки збільшить ці витрати. Більш доцільним для України буде позбутися застарілих вугільних електростанцій.
Україна має величезний енергетичний потенціал для розвитку, який практично не використовується - а саме підвищення енергоефективністі та заходи з енергозбереження. Щоб використати цей потенціал в повному обсязі, ми повинні впроваджувати енергетичні інновації, модернізувати інфраструктуру і розвивати альтернативні енергетичні технології. Саме в цих напрямках ми і потребуємо міжнародної допомоги найбільше. Технологія уловлювання і зберігання вуглекислого газу може тільки продовжити існування сьогоднішньої неефективної та ненаданої енергосистеми.
Олег Савицький, EnergyPost
http://ua-energy.org/post/49542
Немає коментарів:
Дописати коментар