Зоофронт

Олег Мацех: "Колектив собак зустрів мене прекрасно!"

У зоозахисному середовищі Львова нарешті з'явилися реальні перспективи позитивних зрушень. Півроку після свого пікету відчаю під стінами мерії захисники тварин домагалися зміни одіозних кадрів у галузі та підшуковували нового очільника для ЛКП "Лев". І треба сказати, зробити це виявилося непросто, чимало претендентів спровокували спротив та роздратування у волонтерському середовищі своєю поведінкою та методом спілкування. Паралельно активісти боролися зі спротивом чиновників, які всіляко саботували майбутні зміни, і спростовували брехню, яку ті виливали на їхні голови. Домагались скасування надуманих карантинів на "Леві" і рятували собак, які підозріло почали гинути в ЛКП останнім часом. Намагались відчинити двері підприємства для всіх і змінити бодай щось у його політиці, поки його ще не очолив новий, більш людяний керівник.

   

   "Сьогодні, коли виконувач обов'язків директора на підприємстві є жінка з зоозахисного середовища Наталія Місьонг, нам уже вдалося запровадити щовівторкові зустрічі волонтерів просто в ЛКП "Лев", — розповідає віце-президент Західноукраїнського товариства захисту тварин Юрій Микитюк. — На минулій такій зустрічі всі вкотре почали говорити про те, як це неприпустимо і жорстоко ловити собак зашморгами, що досі робить ловець ЛКП "Лев" Йосип. Тоді наш волонтер з "Екологічного опору" Орест пішов у їхні господарські комори, знайшов ті палиці з петлями і при всіх порізав мотузки. А палиці ми просто забрали". 

   Нещодавню раптову й незрозумілу загибель собак у "Леві" Микитюк не вважає випадковістю. На думку зоозахисника, таким чином стара гвардія, яка покривала ще масові страти за директорства Гарматія, намагалася "з'їсти" нового в.о. Наталію Місьонг — жінку добру і делікатну. Наразі її вдалося відстояти. А ось головного ветеринара Львова Олега Юзьківа таки усунули з посади — це було однією з вимог активістів ще з часу літнього протесту. Наразі в.о. ветеринара міста — інший працівник ветеринарного відділу мерії Назар Хміль, а Олег Юзьків став рядовим співробітником відділу. Прийшов новий ветеринар і в ЛКП "Лев": на місці багатолітнього працівника Максима Чистяка відтепер — ветеринар Володимир Лотоцький. Про нього в Західноукраїнському товаристві захисту тварин розповідають, що не раз він на благодійних засадах рятував собак і котів, які потерпіли від людської жорстокості. А позаяк такі випадки останнім часом у Львові почастішали (згадаймо осінні розстріли собак у дачному масиві "Львівський залізничник" та гаражному кооперативі "АТГ-Батальне"), то зоозахисники розробляють іще й спеціальний документ, де буде сформульовано, як діяти міліціонерам у таких випадках. Нагадаємо, після розстрілів собак у дачному масиві міліція нахабно збрехала журналістові "Ратуші", що передала трупи на експертизу. Проте за кілька днів з'ясувалося, що тіла просто закопали, і викопував їх особисто зоозахисник Микитюк, привівши на могилу слідчого. Тому створюється нова дорожня карта для правоохоронців — "Інструкція для працівників міліції у випадках звернення громадян щодо жорстокого поводження з тваринами". Напрацьовували її зоозахисники разом із юристами адвокатського об'єднання "Мицик і партнери", а згоду на подальше її впровадження у себе в колективі дав очільник міської міліції Сергій Зюбаненко після особистого візиту активістів до його кабінету. До цієї інструкції зоозахисники планують долучити і ЛКП "Лев", зокрема і як місце для зберігання трупів до моменту передання на експертизу.

   Проте найприємніша новина на львівському зоозахисному фронті — нового директора для ЛКП "Лев" знайдено! Причому головна умова — хороший організатор, який любить тварин і чию кандидатуру схвалюють зоозахисники-волонтери — виконана. Відомий львівський активіст Олег Мацех минулої середи заявив в ефірі мовлення Львівського прес-клубу — готовий взяти на себе таку відповідальність і витратити на це рік свого життя. Олега Ярославовича зайве представляти львів'янам — координатор "Громадського форуму Львова", партієць "Громадянської позиції", активний учасник Євромайдану та  "Реанімаційного пакета реформ". 

"Знаєте, мені мама сказала: Сину, куди ти йдеш, на тебе всіх собак повішають", — жартує Олег Ярославович. Він іще має намір навідати маму, що живе далеко за кордоном, і з 1 лютого 2015 року готовий стати, як він знову жартує, "директором ЖЕКу". Чиновники в мерії попередньо погодились. "Я питав у керівника відділу кадрів Бордун та очільника житлово-комунального сектору Гольця, чи точно вони назвали моє прізвище Андрієві Івановичу?", — знову сміється Мацех. Воно й не дивно, адже за час своєї громадської діяльності львів'янин не раз судився з мерією, встромляючи міськраді "палиці в колеса" в сфері здирництва "ЖЕКів" і "Водоміру", роботи евакуаторів тощо. 

Сьогодні Олег Ярославович каже, що вирішив відмовитися від боротьби і не вбачає в мерії опонента. Він повернувся до рідного міста зі столиці й хоче повністю зосередитися на роботі в "Леві", яку називає не інакше, як соціальним проектом. Мацех наголошує, що "Лев" — це не підприємство, скоріше ветлікарня чи міні-притулок, тому воно не може само на себе заробляти. Він має намір докорінно реорганізувати його роботу, збільшити кількість місць для тимчасового тримання тварин, в тому числі після операцій, і навіть придбати нову сучасну рушницю, що стріляє шприцами зі снодійним, аби тварини забули про жах відловлювання петлями.

— Цього тижня Ви вперше побували на ЛКП "Лев". Поділіться враженнями.

   — У своєму житті я бував на підприємствах різного плану, і налякати мене дуже важко, завжди готуюся до гіршого, а коли приходжу, тішуся, що не все так страшно. Але насправді видовище жалюгідне... Позачиняли собак в клітки, вони там мучаться; ну єдине, що не вбивають тепер. Дуже мене вразило, що на території ЛКП не було жодної людини, крім Наталії Місьонг, яка сама розносила їжу, міняла воду. Клітки не прибрані, купи будівельного сміття. Така реальність, у яку я потрапив.

— Хіба там немає таких посад, як доглядальники?

   — Одного я привів зі собою, власне, влаштовуватись на вакантну посаду. Ми одразу взялися допомагати Наталі. Запасного одягу зі собою не взяли, були всі вимащені у ... як би це правильно для газети сказати ... у фекаліях. Інший доглядальник був на лікарняному. Ще сьогодні на роботу влаштувався новий ветеринар Лотоцький. Водій із ловцем кудись поділися, начебто на виклик поїхали. У штатному розписі, що мене здивувало, взагалі не зазначена посада прибиральниці, хоча там, окрім вольєрів, є велика територія і маса приміщень. Немає завгоспа, хоча це величезний господарський об'єкт. Треба суттєво міняти штатний розпис. Також треба змінювати робочий графік для певних посад: офіційно субота й неділя для всіх — вихідні.  Виходить, за таких обставин директор змушений із працівниками неофіційно домовлятися про чергування. Собаки ж мають їсти. Уявіть собі вихідні в лікарні! І тут так само має бути.

— То все ж таки, за Вашими спостереженнями, — як Вас зустрів майбутній колектив?

   — Колектив собак зустрів мене прекрасно! Я давав їм їсти, ми знайшли спільну мову. А щодо колективу людського, то його так і не було, одна Наталя Місьонг.

— Які ще важливі нововведення, насамперед, потрібні в притулку?

   — Найперше хочу зібрати волонтерів, попросити ще допомоги в ЖЕКів і прибрати саму територію. Треба перевести тварин на сухі корми. Їх дорожче купувати, але це кардинально зменшує затрати на миття посуду, це гігієнічніше, менше загроз отруєння. Треба облаштувати відповідні теплі місця для перетримки собак після операцій, бо їх одразу виносять у вольєри. У вольєрах нині стелять солому, це як хлів якийсь. Переконаний, що можна знайти щось більш вдале. Шукатиму можливість придбати рушницю, яка стріляє шприцом зі снодійним. Бо від відловлювання петлями собака дістає страшний шок, стає агресивною, кидається на людей. Така рушниця коштує більш як 3 тисячі євро, але вона необхідна. Ми ж європейське місто чи ні? Крім того, працюю і на столичному фронті. Мої друзі працюють над ухваленням законопроекту про реєстрацію і чіпування тварин — тоді ніхто з господарів не зможе безкарно викидати домашніх улюбленців на вулицю. Треба ухвалити закон і про відповідне покарання для садистів за жорстоке ставлення до братів менших. Я не розглядаю цю посаду як "директор ЖЕКу", а бачу цю роботу як соціальний проект із вирішення проблеми безпритульних тварин у Львові, зміни ставлення громадян до цього. Мінімально гарантую затриматися там на рік. 

— Чи вважаєте за доцільне переведення установи під управління екології?

   — Над цим ще треба думати. Технічно це можливо, тим паче перед місцевими виборами це питання можна протиснути. Але чи буде від цього більше дотацій? Треба рахувати і думати, доречно це чи ні. Наразі не готовий відповісти.

— Ви наполягаєте, що "Лев" не ЛКП, а притулок, бодай невеликий. А волонтери побоюються такого визначення, бо в такому разі львів'яни кинуться зносити туди безпритульних тварин.

   — Їх і так зносять. Нам необхідно змінювати психологію людей. Пояснювати, що ті тварини не з лісу до нас прибігли, їх викинули на вулицю люди. Тому вбачаю в цій справі соціальний проект, реалізацію добра, зміну ставлення до тварин у суспільстві загалом. Вони теж божі створіння. Для мене важливе життя тих тварин, що є на території, і тих, що є у Львові. І важливе співіснування людей і тварин на одному просторі. Тож "Лев" не може бути по своїй суті підприємством, бо підприємство — значить самоокупне, значить заробляє. Гадаю, варто поміняти його юридичну форму з ЛКП на щось інше. Це міні-притулок і ветеринарна клініка. У міській раді мені пообіцяли, що добудують вольєри ще на 40 собак. Це обіцяв сам Голець, що на це гроші знайдуть. Хоча я переконаний, ще одна наша місія — домогтися побудови великого повноцінного притулку в Рясному, про що говорять уже не перший рік.

— Раніше ЛКП "Лев" співпрацювало з міською владою Трускавця і Червонограда — відловлювали цілі партії собак на їх замовлення, а позаяк прилаштувати таку кількість тварин у Львові було нереально, просто знищували. Так "Лев" трохи підзаробляв на себе. Ви не будете продовжувати цю практику?

   — Ви, певно, жартуєте щодо продовження практики?

— Я просто змушена ставити таке запитання, аби не допустити повторень...

   —  У мене бачення чітке: собака має бути відловлена, оглянута лікарем, в разі потреби вилікувана, неодмінно простерилізована. Якщо вдасться прилаштувати — для цього організовуватиму цілі просвітницькі кампанії, інформування громадян — тварина має бути прилаштована. Якщо її ніхто не забрав до себе додому, собаку треба відпускати в середовище, звідки її  вилучено. Якщо вона жила в якомусь дворі, тут уже має бути робота волонтерів. Вони мусять іти туди і переконувати мешканців, що собака теж має право там жити, що її варто підгодовувати, навіть будочку їй збудувати. Треба пояснювати: ви не маєте права вимагати її вбити після того, як її чи її маму вже хтось викинув на вулицю. Якщо ж тварина агресивна, будемо пробувати прилаштувати її в село, де тримають собак на ланцюгу на подвір'ї. Треба і там шукати волонтерів, які готові розносити інформацію від нас. Єдине, на чому може підзаробляти ця установа, — треба організувати надання якісних конкурентних ветеринарних послуг, там є веткабінет, дві операційні. Поки що інших варіантів заробітків я не бачу, окрім збору благодійних коштів і фінансування з міськради. Тому я поставлю питання перед міськрадою жорстко — це не є проект, який буде сам на себе заробляти. Якщо це стане каменем спотикання і мене через це не захочуть взяти на роботу, ну, тоді вибачте... Але це ж смішно! Собака на себе не заробить, і крапка. Або ми влаштовуємо гицлярню і використовуємо тварин як сировину, або ми робимо соціальний проект. Наголошу, що не хочу ні з ким боротися. Сподіваюся, що не зіграють якісь дрібні містечкові питання-інтереси. Хочу вірити, що міська рада теж зацікавлена у справжньому вирішенні цієї проблеми. Я готовий брати на себе відповідальність. Вони, сподіваюся, теж.

— А що з котами?

   — Вони не можуть жити в такому притулку. Але з ними легше, коти ж не агресивні. Тому тут чітко — відловили, стерилізували, відпустили. Тим паче, у Львові вже діє "котяча" ухвала, і ці тварини — фауна міста.

— Чи будете розкопувати могильник на території, організовувати експертизи, доводити факти злочинів попереднього керівництва?

   — Ні, я не хочу до того повертатися. Треба рухатися вперед, треба рятувати майбутні життя, а не зав'язуватися в покаранні попередників.

Над темою працювала Ірина ЮЗИК, фото Миколи ТИСА
http://ratusha.lviv.ua/index.php?dn=news&to=art&id=3859