Уже не один рік у міській раді та Львівській ОДА намагаються якось вирішити «сміттєву» проблему, яка так гостро постала у Львові й області. Збудоване ще в 1950-х роках без дотримання жодних норм і стандартів Грибовицьке сміттєзвалище, яке давно стало символом справжнього екологічного лиха Львівщини, треба негайно закривати. Попри це, сюди й далі вивозять гори сміття. Чиновники актуальності «сміттєвого» питання не заперечують, однак щоб закрити старе сміттєзвалище, треба збудувати нове — сучасне й екологічно безпечне. Для цього місто розробило інвестиційний проект, а область — цілу програму, розраховану аж на 8 років. Однак наразі — лише на папері.
Нема ділянки — нема полігону!
Над інвестиційним проектом нового сміттєпереробного заводу та полігону в Ратуші працюють уже не один рік за підтримки однієї зі структур світового банку — Міжнародної фінансової корпорації. «Є необхідність закрити старе сміттєзвалище в Грибовичах, в чому наполягають місцеві громади і стосовно чого були відповідні політичні рішення. Відповідно, потрібно будувати новий полігон на основі європейських норм та міжнародних стандартів, а не так, як це було в Грибовичах ще з 1950-х років, коли ніхто особливо не переймався екологією і долею людей, які там мешкають. Його будують модульним шляхом: гектар-два, які експлуатуватимуть і потім рекультивуватимуть, далі — наступний модуль: гектар-два. Не буде такого, як у Грибовичах, де маємо понад 30 га відкритого звалища. Окрім полігону, потрібен і сортувальний сміттєпереробний завод. Ми об'єднали це в один спільний проект, — розповів начальник управ¬ління зовнішньоекономічних відносин та інвестицій міськради Сергій Кіраль. — Маємо чітке бачення, як будемо реалізовувати цей проект. Адже провели круглі столи з потенційними інвесторами, розробили його концепцію, фінансові та юридичні моделі». Вартість нового полігону та сміттєпереробного заводу для Львова, за словами Сергія Кіраля, становить від 35 до 45 млн євро. Однак на паперовому етапі проект «застряг», адже чиновники не можуть реалізувати його без земельної ділянки, яку й досі не знайшли. Нагадаємо, в мерії хотіли створити сучасний полігон у Новому Роздолі на території колиш¬нього промислового підприємства «Сірка», однак тутешні мешканці виступили проти такої ініціативи — новина заскочила їх зненацька. Річ у тім, що про нову ділянку для створення полігону в мерії оголосили, щоб вгамувати емоції громад Грибович та Малехова, які вимагали від чиновників хоч якихось рішень і навіть погрожували перекрити дорогу перед Євро-2012. «Нині питання земельної ділянки залишається відкритим, з боку обласної ради та адміністрації ми не отримуємо тієї підтримки, яку хотіли б мати. Адже йдеться про земельну ділянку на території не міста, а області — це територія впливу обласного керівництва. Окремі напрацювання є, ми ведемо переговори, про які не оголошуємо публічно, щоб не повторилось такого випадку. Але це не є питання, яке можна вирішити швидко», — зазначив Сергій Кіраль. Та навіть якщо земельну ділянку таки вдасться знайти, на новий по¬лігон та сміттєпереробний завод доведеться чекати ще зо два роки, адже на проведення тендерів, громадські слухання, бюрократію та, власне, будівництво потрібно чимало часу.
Один полігон — добре, чотири – ще краще!
В обласних чиновників підхід до вирішення проблеми утилізації та захоронення відходів дещо інший, ніж у міста. В управлінні житлово-комунального господарства Львівської ОДА вирішили поділити територію області на чотири «сміттєві» кластери, кожен із яких матиме свій полігон, сміттєпереробний завод та інвестора, який за це платитиме, а згодом отримуватиме прибутки. Чиновники ЛОДА провели перемовини з міжнародними компаніями, що мають позитивний досвід утилізації та захоронення відходів у різних країнах, і вдосконалили Програму поводження з ТПВ (твердими побутовими відходами. — Авт.) на 2007-2015 рр.
«В нас є 671 сміттєзвалище, фактично, з них тільки 15 мають дозвільні документи. Найбільша проблема — Грибовицьке сміттєзвалище, де захоронено десятки мільйонів тонн сміття, і вона актуальна ще з 1959 року. В деяких місцях висота цього сміттєзвалища сягає 60 метрів. Ми вивчили досвід багатьох підприємств і сформулювали модель поводження з ТПВ, яка сьогодні існує в європейських країнах, де це питання вже було вирішене: в Чехії, Словаччині, Польщі, Естонії. Згідно з чинним законодавством, кожне селище чи місто має вирішувати проблему ТПВ безпосередньо. Тобто, можемо собі уявити, скільки в нас є сіл, селищ, міст і, відповідно, скільки сміттєзвалищ має бути. А враховуючи те, що сьогодні сміттєзвалище коштує орієнтовно 50 млн грн для Львова, і від 10 млн для невеличкого міста, забезпечити таку їх кількість неможливо, — розповів «Ратуші» Ігор Цейтлін, начальник управління житлово-комунального господарства Львівської ОДА. — Тому ми вирішили створювати так звані кластерні зони, в яких можна об'єднати таку кількість населення та територій, щоб збирати сміття від 120 до 250 тис. тонн. Саме стільки сміття дає можливість інвесторам виходити на ринок та вкладати кошти». За словами чиновника, до трьох кластерних зон входитиме по 800 тис. мешканців, до четвертої — 168 тис. Цікаво, що остання вже розпочала своє функціонування й обслуговує місто Червоноград та селище Соснівку.
Для Львова ж, згідно з планами управління ЖКГ Львівської ОДА, окремого кластера не створять. «Позаяк тільки місто Львів щороку генерує тільки 225 тисяч тонн, це є передумовою того, що 50 % сміття інвестори матимуть від Львова. Це привабить інвестора і створить фінансовий баланс», — каже Ігор Цейтлін. Натомість сміття з нашого міста возитимуть до двох кластерних зон — напрямків Яворова та Бродів, які будуть обслуговувати мешканців Львова та прилеглих районів. Ще одна кластерна зона запланована для обслуговування Дрогобича, Стрия та Трускавця.
Як зазначив «Ратуші» чиновник, потенційні інвестори повинні вкласти в одну кластерну зону близько 50 млн євро. Йдеться про кошти на будівництво сміттєпереробного комплексу, сучасного полігону, придбання автомобільного транспорту, який обслуговуватиме всі міста і села, та великогабаритного транспорту, що курсуватиме на великі відстані. Загалом кошторис «кластерного» проекту становить 150 млн. євро (!).
Охочі інвестувати у сміття Львівської області є, — запевняє очільник управління ЖКГ Львівської ОДА. «Інвестори є, ми ведемо переговори з компанією, яка збудувала сміттєпереробний комплекс у місті Рівне потужністю 100 тисяч тонн. Ми були на цьому об'єкті, він розташований на території міського сміттєзвалища. Там вкладений капітал німецький і вітчизняний, — розповів Ігор Цейтлін. — Інвесторам надамо гарантії через зміни та доповнення до програми поводження з ТПВ щодо обсягу збору сміття, вигідну й обґрунтовану тарифну політику, термін, впродовж якого вони можуть вести тут свій бізнес. Відповідно, до них теж виставляємо умови: сучасний екологічний транспорт, майданчики, які б відповідали всім стандартам, потужні й екологічно чисті сміттєпереробні комплекси». За словами чиновника, у кластерних зонах сортуватимуть до 50 % сміття, що дозволить збільшити термін експлуатації «сміттєвих» полігонів до 50-60 років. При цьому вони будуть абсолютно безпечними з екологічної точки зору. Однак, враховуючи акцент на захороненні сміття, треба буде переглянути тарифи, — каже чиновник. «Ми навчились порізнено збирати сміття, вивозити його декілька разів на тиждень, але ми не навчились його безпечно захоронювати. Сьогодні перевезення ТПВ складає 95 % тарифу, які платить мешканець міста. Це орієнтовно 7 грн, з яких 6,5 грн коштує перевезення, і лише 50 коп. — захоронення. Тобто, з розрахунку на 1 тонну сміття, перевезення його коштує 290-320 грн, і лише 50 грн. — захоронення».
«Кластерний» проект Львівської ОДА вже має підтримку на державному рівні. «Національна агенція, в складі якої є проект «Чисте місто», де фахівці вже 2 роки ознайомлюються з усіма технологіями у світі, запропонувала Кабміну виділити кошти на техніко-економічне обґрунтування для 10-ти міст обласного значення, де з'явився б фінансовий документ, прийнятний для світових фінансових установ. Це, фактично, бізнес-план, коли інвестор бачить, куди він вкладає кошти і яким чином їх поверне, — розповів Ігор Цейтлін. — При зустрічі з керівниками цієї агенції ми запропонували кластерний підхід і переконали їх. Ми звернулись до Президента з проханням підтримати Львівську область як одинадцятого партнера для фінансування такого обґрунтування й уклали меморандум з Національним агентством, що держава профінансує нам близько 10 млн на це техніко-економічне обґрунтування. То ж, ще один крок до реалізації нашої програми зроблено».
А що з міським проектом?
Натомість проект мерії, що передбачає окремий полігон та сміттєпереробний завод для міста Лева, в ОДА вважають занадто локальним. Річ у тім, що саме Львів є домінантним постачальником сміття в області, що найбільше приваблює інвесторів. «Ми йдемо шляхом економічного обґрунтування. Коли міська влада вирішує проблему львів'ян, обласна адміністрація має бачити її в цілому. Основним генератором сміття є Львів, якщо Львівська область генерує 700 тис. тонн сміття, то Львів — 225 тис. тонн. Лише довкола цього міста можна зібрати фінансово спроможні структури. Якщо з'явиться інвестор, який буде займатись тільки Львовом, в нас не буде можливості зацікавити потенційних інвесторів, бо це буде економічно недоцільно. Тому ми за¬пропонували місту співпрацю у вирішенні цієї проблеми», — каже Ігор Цейтлін.
Те, що міські чиновники оголосили про територію майбутнього сміттєпереробного заводу та полігону в Новому Роздолі, — поспішне рішення, вважає пан Ігор. «Спочатку треба було запропонувати технологію, представити її, надати мешканцям гарантії, провести презентацію в ЗМІ, і тільки за згодою громади можна розпочинати побудову, — зазначив він. — Коли ми пропонуємо збудувати поза межами населеного пункту, але на території сільської чи селищної рад полігон, треба людям показати підприємства, що працюють, вказати, скільки це коштує, скільки дасть робочих місць. Мешканці мають знати, які вони матимуть від цього соціальні пільги. Інвестори реєструватимуть підприємство саме на території того населеного пункту і, відповідно, платитимуть там податки. Людям треба надати гарантії, що жодної екологічної шкоди це не завдає, надати підтвердження контрольних органів та фахівців, що експлуатація полігону буде безпечна».
Уляна ДЕПУТОВИЧ
Коментар:
Дмитро Скрильніков, еколог, голова ГО «Бюро екологічних розслідувань»:
«Місцева влада шукає ділянку неподалік Львова: і щоб вона була достатньо віддалена від населених пунктів і щоб не було конфліктів з мешканцями. Таких ділянок небагато, але їх можливо знайти, якщо провести попередню роботу, дати гарантії та запропонувати технології. Велика проблема добору земельних ділянок у тому, що влада не озвучує свої варіанти. Треба, перш за все, проводити роботу з місцевим населенням. Адже, враховуючи негативні враження мешканців від попередніх сміттєзвалищ, дуже важко їх переконати, що новий об'єкт не буде небезпечним і не впливатиме на довкілля так, як це роблять Грибовичі чи інші звалища. Адже 80 % звалищ — це не полігони, а реальні звалища. Полігони, натомість, — це об'єкти, в яких є ізольована ділянка знизу. Фактично нема викидів у ґрунт, у водовідведення, її накривають, рекультивують, сміття складають відповідними картами. Перш ніж бути складеним на полігоні, сміття мало б проходити сортування, і максимум компонентів мали б відбирати, щоб зменшити кількість відходів. Перший такий зразок — сміттєзвалище під Червоноградом, де зробили полігон».
Немає коментарів:
Дописати коментар